Донесение посольства ЧСР в Варшаве от 9 марта 1939 г. про ужесточение курса польского правительства

[ioncore]

В дополнение предыдущих постов про "освободительный поход", как мне кажется, стоит еще процитировать вот такой документ (оригинал тут), хорошо иллюстрирующий, как Польша - на протяжении предыдущих лет и так постепенно закручивавшая гайки - вдруг перед самым началом войны с особенным жаром бросилась решать языковый вопрос и вообще усиливать борьбу со своим узькоязичним бидлом (тм).

Надо полагать, окончательная победа над быдлом была уже не за горами, когда случился Пакт, германское нападение, потом советское напаление, и неожиданно оказалось, что быдло абсолютно не горит желанием защищать Вторую Республику, предпочитая разбегаться из армии и встречать агрессоров цветами и красными флагами.

Отдельно хочется отметить нарекания на пасивность Германии в восточных вопросах и что, когда Германия решила, наконец, проявить активность, это тоже почему-то никому не понравилось.
Бойтесь исполнения своих желаний, в общем.

Посольство Чехословацької республіки у Варшаві

Варшава, 9 березня 1939

№ 2.944/39

Тема: Українська меншина в Польщі. Різкий курс польського уряду проти українців

Міністерство закордонних справ у Празі

Польські часописи оприлюднили повідомлення про інспекційну поїздку прем’єр-міністра генерала Славоя Складковського південно-східними прикордонними областями Польської республіки. Прем’єр-міністр проводив наради з воєводами і старостами, а потім провів інспекцію поліцейських відділів і відділів т. зв. К.О.Р. (Корпусу охорони прикордоння). Складковський говорив із львівським воєводою Біликом, станіславським воєводою Ярецьким і тернопільським воєводою Маліцьким. У варшавських політичних колах очікується подальше загострення курсу проти українців. Польський уряд користується сьогоднішньою вигідною зовнішньо-політичною ситуацією, щоб паралізувати український національний рух, особливо у Східній Галичині, де він найсильніший. Проводиться безумовна пацифікація, закриваються українські школи, ліквідуються відділення «Просвіти», а також окремі українські господарські товариства. Польський уряд готує також велику колонізацію польських колоністів в українських областях. З української території приходять повідомлення про масові арешти і численні процеси. Виносяться досить суворі вироки, так, наприклад, у Журавно засуджено греко-католицького священника Музичка на 10 місяців ув’язнення без можливості застави і штраф у 250 злотих за те, що одну зі своїх проповідей він присвятив Карпатській Україні. Священник Головецький засуджений до 6 місяців, оскільки імена в матрицях писав українськими літерами. Подібних вироків є ціла купа.

Для українців велике розчарування приносять як розвиток подій на Підкарпатській Русі, так і пасивність Німеччини у східних питаннях. Ситуація української меншини в результаті дедалі радикальніших заходів польської адміністрації, польського війська та й усього польського суспільства досить складна.

Надсилаю в копії до відома прес-відділу президії Ради міністрів. Одна копія передана військовому аташе посольства. Посольство просить, щоб одна копія повідомлення була передана політичній секції Міністерства.

Посол (підпис)

Comments

[eugen-pinak.livejournal.com]

>Надо полагать, окончательная победа над быдлом была уже не за горами, когда случился Пакт, германское нападение, потом советское напаление, и неожиданно оказалось, что быдло абсолютно не горит желанием защищать Вторую Республику, предпочитая разбегаться из армии и встречать агрессоров цветами и красными флагами.


Я не большой знаток темы, но, насколько знаю, тут история немного более сложная.
После провала построить националистско-фашистскую партию польское руководство ВНЕЗАПНО поняло, что национальные меньшинства (особенно украинцы и немцы) на поляков "почему-то" обижены. Но, поскольку в Польше рулили военные, основным ответом была попытка нового "закручивания гаек".
Эта попытка должна была ещё и дополнительно усилить влияние военных. Так, для украинских земель ходили планы организации "генерал-губернаторства", которое ставило эти территории под прямой военный контроль. Понятно, это дополнительно усложняло отношения с украинцами и по факту работало на ОУН.

Тут случился Мюнхен, автономия Карпатской Украины - и перед поляками замаячила реальная перспектива появления у их границ "Украинского Пьемонта". За которой маячила поддержка Германии. Реакция поляков была была реально панической (блокада, диверсанты на Закарпатье, новое закручивание гаек, как в этом документе описывается). Через неделю Венгрия уничтожила Карпатскую Украину - но "осадочек" остался.

При всём этом во время кампании 1939 украинцы в польской армии по большей части воевали достаточно лояльно - по крайней мере вне украинских земель. Вся паранойя польского военного руководства (например, мобилизация 2 дивизий на Прикарпатье была задержана только из-за опасений в нелояльности местного украинского населения) оказалась не очень обоснованной. Ну а когда стало ясно, что Польше кранты - разбегаться из армии стали не только украинцы.


Ну а реакция украинцев - она логичная. Германия была единственным крупным государством в околице, которая хоть каким-то боком была заинтересована в создании независимого украинского государства. Собственно говоря, она и стала единственным государством, которая его признала. Но это было уже в 1945 г.